среда, 20 февраля 2013 г.

Телефонный звонок в рождественский вечер


Прошло уже полвека, как я не живу в родном городе. Приезжаю в Васильевку раз в год, в поминальный день навестить могилки. Однако на духовном уровне связи с городом моего детства остались. 


Свидетельство тому – звонок от бывшей соседки в рождественский вечер. Женщину насколько переполняли воспоминания о детских годах, которые мы провели вместе, что эмоции легли на бумагу поэтическими строчками. Я представляю Вам стихи Натальи Солодкой, посвященные нашей семье.

Добрим сусідам

Зійшла вечірняя зоря над той хатиною
Запорошило всі стежки, де ще дитиною,
сусідам там вечерю я носила.
Завжди зустрічали вони добром,
 І в будні дні, й перед різдвом.
От і сьогодні я прийшла,
стою на вашому порозі,
Але ніхто не зустріча,
Так, як колись мале дівча.
Мені завжди були ви раді.
За руку в школу водили,
Разом ми були й на параді…
Де ви поділися мої сусіди дорогі?
Так хочеться бога в цей вечір благати,
Щоб він вас повернув до своєї хати.
Не треба мені ні цукерки, ні гроші давати,
А так, як раніше – шити і пісні співати,
Й з дідусем у шахи грати…
І звідки мені тоді було знати,
Що час так швидко пролине.
І не зустріне вже мене колись
Ніхто перед вашими дверима
І тільки два вікна зустрічають чорними очима.
І біль той крає душу, серце коле,
Бо не зустрінемось ми вже ніколи.
А сніг все падав тихше й тихше,
І вже стежок до вас він зовсім не залишив….

1 комментарий:

  1. Простые, душевные слова трогают за самое сердце...

    ОтветитьУдалить